Формування Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України розпочалося у 2012 році, проте довго залишалося суто формальним процесом.
Роки пасивності й байдужості до власної ідентичності наочно ілюструють цифри: у 2013, 2014, 2016 та 2021 роках до переліку не внесли #ЖОДНОГО нового елемента.До початку 2022 року список налічував лише 
елементів, а цілі регіони залишалися культурно «невидимими».
елементів, а цілі регіони залишалися культурно «невидимими».Показним є той факт, що 9 областей до 2022 року були представлені в Національному реєстрі виключно через один загальнонаціональний елемент – «Культура приготування українського борщу» (внесений у 2020 році). Відсутність окремих локальних елементів у реєстрі, втім, не означала відсутності самої традиції – вона жила в родинах та громадах, але перебувала поза увагою держави.
.
2022 рік став точкою перелому. Повномасштабне вторгнення гостро поставило питання ідентичності та проявило стратегічне значення живої пам’яті – мови, обрядів, ремесел і кулінарії.
.
Ландшафт переліку почав змінюватися вражаючими темпами:
2022 рік – внесено 32 нові елементи;
2023 рік – додано 30 елементів;
2024 рік – реєстр розширився на 15 елементів;
2025 рік – поповнився ще на 17 елементів;
2026 рік (поточний період) – додано вже 7 елементів.
.
Показовим, як на мене, є приклад саме горизонтальної інституціоналізації – це Реєстр елементів нематеріальної культурної спадщини Стрийського району. Він дозволив зафіксувати унікальні традиції (станом на нині до Реєстру внесено 17 елементів) і надав громадам дієвий та чіткий інструмент самоідентифікації.
.
Важливим кроком став запуск Реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини національних спільнот та корінних народів України у Львівській області, а також Відкритого громадського (неурядового) реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини України та української діаспори «Мереживо Народу / People’s Lace». Вони постали як ще один живий цифровий щит та національний оберіг української ідентичності. Цей громадський реєстр покликаний сплести материнську спадщину територіальних громад України та живі традиції національних меншин і корінних народів та української діаспори по всьому світу в єдине неподільне культурне полотно на засадах деколонізації, цифрової фіксації, єднання та безумовного захисту прав спільнот-носіїв.
.
У час віjни особливо важливо бачити матеріальну та нематеріальну спадщину як єдину систему культурної безпеки. Матеріальна спадщина – пам’ятки архітектури, музеї та археологічні об’єкти – дає культурі простір і фізичні свідчення, але її можна пошкодити чи зруйнувати. Нематеріальна спадщина живе в людях – носіях, майстрах і громадах, які дають культурі зміст і продовження життя. Разом вони формують культурний щит України..
Зміна оптичного фокусу перетворила реєстри – від державного до громадських та регіональних – з адміністративних списків на інструменти культурної безпеки, видимості, інформаційної стійкості та міжнародної адвокації. Попри активне поповнення переліків в останні роки, постає фундаментальне питання: чи достатньо ми робимо, чи достатньо елементів вносимо і чи достатньо завзято боремося за відновлення своєї ідентичності?
.
Відповідь чесна і безкомпромісна: ні, цього все ще недостатньо. Роки синергії байдужості, імперського знецінення та культурного дефолту створили величезний борговий розрив, який неможливо закрити лише адміністративним розширенням документів. Боротьба за ідентичність вимагає глобального зсуву: від формального інвентаризування – до реального захисту носіїв, від спорадичних ініціатив – до системного інвестування в культурні дослідження, освіту та живі практики кожної громади.
.
Національний перелік, локальні реєстри та громадські ініціативи сьогодні – це жива карта України, де кожна локальна традиція заявляє «Я існую», міжрегіональна – «Ми пов’язані», а діаспора та загальноукраїнські елементи – «Це наш спільний культурний код».
.
Ми почали дивитися на спадщину не як на залишок минулого, а як на ресурс майбутнього. Проте зупинятися чи заспокоюватися передчасними успіхами ми не маємо права. Спадщина – це те, що ми продовжуємо, це пам’ять, яка діє щодня, і вона має стати неприступним фундаментом нашої Перемоги.
.
Уся детальна інформація про національний реєстр:Уся детальна інформація про вже внесені 17 елементів нематеріальної культурної спадщини Стрийського району доступна за посиланнями.
Інтерактивна карта елементів НКС: https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer…
Офіційний сайт Стрийської РДА: https://stryi-rda.gov.ua/…/reiestr-nematerialnoi…
Платформа «Культурна спадщина Стрийського району «Слава і шана»»: https://memorial.stryi.org/?page_id=13920.
ВДЯЧНІСТЬ українським захисникам і захисницям, завдяки яким ми маємо можливість зберігати свій культурний код . Бережемо своє, бо бережемо Україну! ТРИМАЙМО СТРІЙ УКРАЇНСТВА РАЗОМ!.